Ця
пісня
присвячується
Роману,
Олександру,
В’ячеславу
та
Івану,
снайперам,
які
мужньо
трималися
до
останнього
під
Ізюмом
Дякую,
що
накрили,
від
вогню
ваші
крила
Обминіть
злу
нестриманість,
обманіть,
що
зустрінемось…
Оборона
села
—
під
Ізюмом,
далеченько,
та
я
буду
зумом,
приближаю
відверто
і
грубо:
йде
до
бою
снайперська
група…
Два
снайпери,
два
на
прикриття,
чотири
зруйнованих
життя…
В
руїнах
іде
на
навалу,
щоб
Україна
своє
будувала
Від
орків
—
штурм
—
500
солдат!
Як
сказав
би
баста
—
солдаут…
У
кругу
москвічів
колись,
бо
тепер
він
гучно
мовчить…
А
орда,
як
пухлина
—
розцвіла,
бій
перейшов
на
вулиці
села,
і
всі
відступили,
і
стихло,
не
всі,
—
чотири
не
встигло…
Та
стояли
вони,
не
тікали,
їм
ті
орди
були
замалі…
І
життя
їхні
кров’ю
стікали,
на
розхристані
груди
землі…
Вщент
оточені
тими
тваринами,
не
віддавали
уперто
своє!
І
летять
їхні
кулі
між
римами
нам
по
серцям,
бо
у
нас
вони
є!
Дякую,
що
накрили,
від
вогню
ваші
крила
Обминіть
злу
нестриманість,
обманіть,
що
зустрінемось…
Оборона
села
—
під
Ізюмом,
далеченько,
та
я
буду
зумом,
приближаю
відверто
і
грубо:
йде
до
раю
снайперська
група…
Вже
наступного
дня
наші
сили
позиції
знову
відбили!
І
шукали,
як
грішники
каяття,
чотири
зруйнованих
життя!
Один
був
під
завалом
після
кривавого
танку,
у
гвинтівці
лише
два
набої
зосталось,
його
зупинили
лиш
танком!
Сльози
стояли
в
очах
у
військових,
навіть
у
тих,
хто
давно
вже
за
рискою…
Другий
лежав,
а
навколо
майже
півсотні
мертвих
рашистів…
Для
чого
пишу
я
усе
це?
Для
звільнених
вулиць
я
стану
снайпером,
і
влучу
в
серце
для
того,
щоб
подвиги
їх
не
забули!
Скажеш:«римуєш
запізно»,
ріжеш
навіщо
дроти…
Мене
попросив
передать
це
вам
в
пісні
їх
побратим
Дякую,
що
накрили,
від
вогню
ваші
крила
Обминіть
злу
нестриманість,
обманіть,
що
зустрінемось…
Дякую,
що
накрили,
від
вогню
ваші
крила
Обминіть
злу
нестриманість,
обманіть,
що
зустрінемось…
